Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/кибіт

Матеріал з Вікіджерел

Кибі́т, бі́ту, м. = Кебе́та. Кибіт є співати, то й гарно співає, — краще, ніж у кого голос є. Лебед. у.