Словник української мови (1927)/кивер
| ◀ кивень | Словник української мови К кивер |
кивнути ▶ |
|
Ки́вер, ра, м. Кивер. Китель білий, кивер чорний, хлопець гарний і моторний. Нп. Там козак виїзжає на конику вороному…, а в жупані голубому, а в кивері золотому. Чуб. V. 8.