Словник української мови (1927)/кидальник
| ◀ кигичка | Словник української мови К кидальник |
кидати ▶ |
|
Ки́дальник, ка, м. Рабочий, подающий снопы или сено при укладке его. Мій синочку, мій голубчику! Мій молотнику, мій косарику і мій копілнику, і мій кидальнику! Мил. 215.