Словник української мови (1927)/кидь

by Борис Грінченко

◀ кидик

Словник української мови Борис Грінченко К кидь

кизлик ▶

Київ: Горно, 1927

I. Кидь, ді, ж. Расстояние, на которое можно что-нибудь бросить. А він був од мене не більше, як на одну кидь. Харьк.

II. Кидь! меж. Выражает бросание. Ухопив та кидь його об землю!