Словник української мови (1927)/киринник
| ◀ киринний | Словник української мови К киринник |
киринниця ▶ |
|
Кири́нник, ка, м. 1) Беспорядочный человек. Желех. 2) Пачкун, маральщик. Желех.
| ◀ киринний | Словник української мови Борис Грінченко К киринник |
киринниця ▶ |
|
Словник української мови — К
киринник
Борис Грінченко
1927
Кири́нник, ка, м. 1) Беспорядочный человек. Желех. 2) Пачкун, маральщик. Желех.