Словник української мови (1927)/киркати

by Борис Грінченко

◀ кириня

Словник української мови Борис Грінченко К киркати

кир-китайка ▶

Київ: Горно, 1927

Ки́ркати, каю, єш, одн. в. ки́ркнути, кну, неш, гл. Резко, пронзительно кричать, крикнуть (о курице). Желех. Пипоть у курей після ячменю робиться, — вони тоді киркають. Гринч. I. 253.