Словник української мови (1927)/кирпич

by Борис Грінченко

◀ кирпатий

Словник української мови Борис Грінченко К кирпич

кирпичина ▶

Київ: Горно, 1927

Кирпи́ч, чу́, м. Плиты навозу для топки в печах. Харьк. г., Екатериносл. г. *Візьми кирпичу під повіткою та добре напали піч: хліб сажатимемо. С. Пальчик Звен. у. Ефр.