Словник української мови (1927)/кисіль
Зовнішній вигляд
◀ кисирь | Словник української мови К кисіль |
кислець ▶ |
|
Кисі́ль, лю́, м. Кисель. Добрі зуби, що й кисіль їдять. Ном. № 2048. Правда Сидорова! киселем млинці помазані, на паркані сушаться. Ном. № 6883.