Словник української мови (1927)/кихкати

by Борис Грінченко

◀ ких

Словник української мови Борис Грінченко К кихкати

киці-баба ▶

Київ: Горно, 1927

Ки́хкати, каю, єш, гл. Смеяться. І почали кихкати усі чотирі. Св. Л. 196. І старі на печі, вовну скубучи, кихкають, а вона й не всміхнеться. Г. Барв. 103.