Словник української мови (1927)/кичувати
| ◀ кичматися | Словник української мови К кичувати |
киш ▶ |
|
Кичува́ти, чу́ю, єш, гл. Корчевать. Отто ліс, — щоб же ви мені вирубали його, викичували, зорали, пшениці насіяли!.. А ті як ухопляться: той руба, той деревню вивозить, той кичує. Рудч. Ск. II. 120.