Словник української мови (1927)/кладовище

by Борис Грінченко

◀ кладовитися

Словник української мови Борис Грінченко К кладовище

кладочка ▶

Київ: Горно, 1927

Кла́дови́ще, ща, с. Кладбище. На шлях дивлюся та на поле, та на ворону на хресті, на кладовищі. Шевч. Опівночі дивиться — йде з кладовища гурба мерців. ЗОЮР. II. 43.