Словник української мови (1927)/клапоть

by Борис Грінченко

◀ клапкати

Словник української мови Борис Грінченко К клапоть

клапоухий ▶

Київ: Горно, 1927

Кла́поть, птя, м. 1) Клочок, кусок (кожи, ткани, бумаги). Ото клаптів скільки позоставалось! 2) Мн. Кла́пті. Обшлага на рукавах опанчі́. Гол. Од. 18. Ум. Кла́птик.