Словник української мови (1927)/клезнути
| ◀ клевчиха | Словник української мови К клезнути |
клеїти ▶ |
|
Клезну́ти, ну́, не́ш, гл. Ударить по лицу. Инший паном уродивсь, паном охрестивсь, паном і зріс, а далебі і мужика клезнуть не вміє. О. 1861. III. Гул.-Арт. 99.