Словник української мови (1927)/клейнодець
| ◀ клейнод | Словник української мови К клейнодець |
клейтух ▶ |
|
Клейно́дець, дця, м. Слово встречено только один раз в стихотворных переложениях народных поверий, сделанных А. Корсуном, и значит, повидимому: торговец драгоценностями, ювелир. Польські клейнодці сиділи… купці заміжненькі із крамом багатим; перстні золотії, жемчужні сережки вони продавали. Сніп. 215.