Словник української мови (1927)/клекотіти
| ◀ клекотати | Словник української мови К клекотіти |
клекотючий ▶ |
|
Клекоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. 1) Клокотать, бурлить, шуметь. Смола там в пеклі клекотіла. Котл. Ен. III. 74. Перед їми море миле гомонить і клекотить. Шевч. 62. Оце дудлить, аж у горлі клекотить. Ном. № 14127. *У балці аж клекотить. Тобіл. IV. 254. 2) О лягушке: квакать шумно. Жаби клекотять. Чуб. I. 65.