Словник української мови (1927)/клепало
| ◀ клепалка | Словник української мови К клепало |
клепання ▶ |
|
Клепа́ло, ла, с. 1) Колотушка, било. Били під двором в клепало, як в панських водиться дворах. Котл. Ен. Піп у дзвін, а чорт у клепало, та й каже, що його голосніше. Ном. № 2650. 2) Молоток для отбивания косы. Ми взяли бруски й клепала… Гострим коси, в ручку йдем. Щог. Вор. 86.
Кле́пало. Токованье тетерева. Готурів стріляють лише в часі клепала. Шух. I. 235, 238.