Словник української мови (1927)/клинок

by Борис Грінченко

◀ клиння

Словник української мови Борис Грінченко К клинок

клинтух ▶

Київ: Горно, 1927

Клино́к, нка́, ж. 1) Ум. от клин = Кли́нець 1, 3. Чуб. VII. 432. Забивають з осики клинком. Сніп, 160. Канчук (висит) на клинку. Гол. III. 310. *2) Часть, отрезок поля. Моя земля врізалась клином у вашу, а Павло Миронович взяв та й показав той клинок вашим. Кон. «Правда». 1875. 140.