Словник української мови (1927)/клинцювання
| ◀ клинуватий | Словник української мови К клинцювання |
клинцювати ▶ |
|
Клинцюва́ння, ня, с. Клинышки, забитые в стену перед обмазкой ее, клинцовка. Глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання. Г. Барв. 19.