Словник української мови (1927)/клокати
| ◀ кловня | Словник української мови К клокати |
клокічка ▶ |
|
*Кло́кати, каю, єш, гл. = 1) Квокта́ти. Екат. г. Сл. Яворн. 2) Щелкать языком. Вона клокнула язиком і лукаво прищурила око. С. Васильч. 42.
| ◀ кловня | Словник української мови Борис Грінченко К клокати |
клокічка ▶ |
|
Словник української мови — К
клокати
Борис Грінченко
1927
*Кло́кати, каю, єш, гл. = 1) Квокта́ти. Екат. г. Сл. Яворн. 2) Щелкать языком. Вона клокнула язиком і лукаво прищурила око. С. Васильч. 42.