Словник української мови (1927)/клунок
| ◀ клунище | Словник української мови К клунок |
клунька ▶ |
|
Клу́нок, нка, м. Полмешка; котомка; узел. Півдесяток сомини і клунок тарані. Полт. г. Одчинила вона скриню, виймала Василеві сорочки і вкладала в клунок. Левиц. I. 37. Зоставив він їй клунок з харчами. Стор. МПр. 28. Вийняв клунок з просом. Под. и Харьк. г. Ум. Клу́ночок. І внучатам із клуночка гостинці виймала. Шевч. 112. В'їхала в двір коняка, вступили богомольці з клуночками. Левиц. I. 38.