Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/кльока

Матеріал з Вікіджерел

Кльо́ка, ки, ж. = Кво́чка. Когут топче курку, від чого вона зносить покладки, стає кльокою, яка кльоче. Шух. I. 238.