Словник української мови (1927)/клюга
| ◀ клювати | Словник української мови К клюга |
клюй-дерево ▶ |
|
Клюга́, ги́, ж. Металлический наконечник копья. Чи не носить хто клюги в кишені? — Я ношу! У мене й ратища постругані… — І в мене клюга за халявою… — Не гаразд, братці, як пан із надвірніми наскочить. Колоти їх порано ще… Кете сюди, позасовуємо під сіно. — Люде достають із кишень і з-за халяв клюги списовії. Кул. Колії («Хата». 25).