Словник української мови (1927)/клюшник

by Борис Грінченко

◀ ключувати

Словник української мови Борис Грінченко К клюшник

клюшниця ▶

Київ: Горно, 1927

Клю́шник, ка, м. 1) = Клю́чник. Правда, добродію мій любий, каже старий клюшник. К. ЧР. 6. Лях-Бутурлак клюшник галерський. АД. I. 210. 2) В цехе: помощник цехмистра. 3) В рыболовной артели: хранитель одного из двух ключей от денежного сундука (на Азовском море).