Словник української мови (1927)/книжній
| ◀ книжницький | Словник української мови К книжній |
книп ▶ |
|
Кни́жній, я, є. 1) Книжный. Вибачайте, люде добрі, що козацьку славу так навманя росказую без книжньої справи. Шевч. 206. *2) Кни́жній чолові́к. Ученый, образованный человек. О то чоловік дуже книжній: він вам за всякі землі роскаже й усі закони знає. Пир. у., Конон.