Словник української мови (1927)/княжа

by Борис Грінченко

◀ княгня

Словник української мови Борис Грінченко К княжа

княжевський ▶

Київ: Горно, 1927

Княжа́(я́), жа́(я́)ти, с. Молодой князь; сын князя. То в тій галері Алкан-паша, трапезонськеє княжя. АД. I. 208. В ридвані сидів князь із княжам. К. ЧР. 212.