Словник української мови (1927)/княжити
| ◀ княжий | Словник української мови К княжити |
княжна ▶ |
|
Княжи́ти, жу́, жи́ш, гл. 1) Княжить. 2) Быть женихом или невестою. Буду ж бо я в суботу княжити, будуть мені бояри служити. Рк. Макс. Устань, Марусенько, не княжи, відсунь кватирочку, погляди, чи всі бояри на дворі. Рк. Макс.