Словник української мови (1927)/кобеля
| ◀ коба | Словник української мови К кобеля |
кобенити ▶ |
|
Кобе́ля, лі, ж. 1) Корзина. Вх. Зн. 26. Постав, мати, кобелю, де я мала постелю. Гол. 2) Сумка, котомка. Набірають калачів-гусочок в кобелі (торбинки) скільки спроможуть. О. 1862. IV. 30. 3) Рыболовный снаряд, похожий на сак. Чигирин. у.