Словник української мови (1927)/кобзина

by Борис Грінченко

◀ кобзарювати

Словник української мови Борис Грінченко К кобзина

кобзонька ▶

Київ: Горно, 1927

Кобзи́на, ни, ж. = Ко́бза. Узяв кобзину в руки та й зачав співати. Федьк. Поез. I. 4. Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною. Гол. I. 272.