Словник української мови (1927)/кобилка
Зовнішній вигляд
◀ кобилиця | Словник української мови К кобилка |
кобильниці ▶ |
|
Коби́лка, ки, ж. 1) Ум. от коби́ла. Тарадайка торкоче, кобилка бігти не хоче. Ном. № 11439. 2) У гребенщиков: инструмент для нарезки зубьев гребня. Вас. 164. 3) Ручка весла (гребки), перпендикулярная к ло́паті (на днепровских лодках, дубах). Мнж. 179. 4) Часть лу́ка, употребляемого шерстобитами. См. Лук. Черниг. у. 5) Подставка для струн у скрипки, бандуры. КС. 1882. VIII. 282. 6) Грудная кость у птиц (cicada). 7) Палка, употребляемая в детских играх дідо́к і ма́тка. Ив. 25, 29. 8) Часть начи́ння. См. Начи́ння 3. Шух. I. 256. МУЕ. III. 18. 9) Насек. Aphrophora. Вх. Пч. I. 5. *10) Петля для крючка. Нік.