Словник української мови (1927)/ковбаня
| ◀ ковбанюга | Словник української мови К ковбаня |
ковбаса ▶ |
|
Ковба́ня, ні, ж. 1) Котловина или глубокая яма, наполненная водой. Вас. 200, 207. Не шукай моря, — і в ковбані втопишся. Чуб. I. 294. 2) Яма в реке, море. Ум. Ковба́нька. Ув. Ковбаню́га. Він згромадив усі води у моря великі і на дні їх ковбанюги поховав навіки. К. Псалт. 74.