Словник української мови (1927)/ковер
| ◀ ковеза | Словник української мови К ковер |
коверза ▶ |
|
Кове́р, вра́, м. 1) Ковер. Вас. 171. Од свата до свата доріжка услата шитими коврами. МУЕ. III. 102. 2) Одеяло. Мил. 162. Ум. Кове́рець. На віз посадила та коверцем заслала. МУЕ. III. 159. Ночувала, моя матінко, під коверцем. Мил. 162.