Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/коворот

Матеріал з Вікіджерел

Ко́ворот, ту, м. 1) Коловорот. Язик як на ковороті гуляє. Ном. № 12972. 2) Ворота, которыми запираются выходные улицы из села для охранения полей от домашних животных. КС. 1893. V. 275. Рудч. Ск. II. 171.