Словник української мови (1927)/ковть
Зовнішній вигляд
◀ ковтун | Словник української мови К ковть |
ковтьоба ▶ |
|
I. Ковть! меж., выражающее глотание. Сосниц. у.
*II. Ковть, тя, м. Глоток. Та там і на пів ковтя вже не зосталося. Пир. у., Конон.