Словник української мови (1927)/козубня
| ◀ козубка | Словник української мови К козубня |
козулька ▶ |
|
Козубня́, ні́, ж. = Ко́зуб. Гиря-мокотиря, собаки дражнила; собаки за нею, вона з козубнею. Ном. № 9281. Ум. Козубе́нька. Да й забрала той овес козубенькою увесь. Нп. Із лик плетені козубеньки, з якими ходять по опеньки. Котл. Ен. IV. 58.