Словник української мови (1927)/колись
| ◀ колисковий | Словник української мови К колись |
колихалочка ▶ |
|
Коли́сь, нар. 1) Когда-то, некогда, прежде. Була колись шляхетчина. Шевч. Колись і ти був в такій неволі, як ми тепера. Макс. Щоб народ дививсь та не забував, як колись за батьків та за дідів діялось. К. ЧР. 2) Когда-нибудь. Нароблять вони колись нам до сто чортів лиха. Стор. 3) Как-то раз. Колись прихожу, а він такий гнівний. Гринч.