Словник української мови (1927)/колихати
| ◀ колихання | Словник української мови К колихати |
колихатися ▶ |
|
Колиха́ти, шу́, шеш, одн. в. колихну́ти, хну́, не́ш, гл. 1) Качать, качнуть, колебать. Як тії струни колихнеш. Руд. 2) = Колиса́ти 2. Прийшлося тещі зятнії діти колихати. Ном. № 4910. Там я буду ночувати, дитиночку колихати. Мет. 3) Качать на качелях.