Словник української мови (1927)/колокільце
| ◀ колокілок | Словник української мови К колокільце |
коломазник ▶ |
|
Колокі́льце, ця, с. Бубенчик. А-а люлечки! шовковії вірвечки, золотії бильця, срібні колокільця, мальована колисочка: засни, мала дитиночка! Макс. (1849). 105.