Словник української мови (1927)/колотуха

by Борис Грінченко

◀ колоття

Словник української мови Борис Грінченко К колотуха

колотуша ▶

Київ: Горно, 1927

Колоту́ха, хи, ж. 1) Сварливая женщина. Радуйся, мати, — іде невістка до хати: добрая роботуха, а ліпша колотуха. Чуб. IV. 669. 2) Варенец, искусственная сметана. *Умань. См. Ря́жанка.