Словник української мови (1927)/колувати

by Борис Грінченко

◀ колування

Словник української мови Борис Грінченко К колувати

колудрабок ▶

Київ: Горно, 1927

Колува́ти, лу́ю, єш, гл. 1) Итти кругом, итти по круговой линии. Горою сонечко колує. О. 1862. IV. 23. 2) Кружить, колесить, делать об'езды. Хто колує, той вдома ночує. Чуб. I. 248. Волю колувати, як просто їхати та бідувати. Ном. № 11409.