Словник української мови (1927)/кольокатор
| ◀ кольо | Словник української мови К кольокатор |
кольор ▶ |
|
Кольока́тор, ра, м. *Сожитель, совладелец. Після смерти кольокатора зосталось шість хлопців і одна дочка, обійстя і трохи землі і одним оден підданий. Ном. № 1174.