Словник української мови (1927)/колюх
| ◀ колюки | Словник української мови К колюх |
колюча ▶ |
|
Колю́х, ха́, м. 1) Колючее растение. Взяв, наламав колюхів, обтикався да й сидить. Рудч. Ск. I. 159. *2) Колотье. Сл. Яворн.
| ◀ колюки | Словник української мови Борис Грінченко К колюх |
колюча ▶ |
|
Словник української мови — К
колюх
Борис Грінченко
1927
Колю́х, ха́, м. 1) Колючее растение. Взяв, наламав колюхів, обтикався да й сидить. Рудч. Ск. I. 159. *2) Колотье. Сл. Яворн.