Словник української мови (1927)/колінчити
| ◀ колінчик | Словник української мови К колінчити |
колір ▶ |
|
Колі́нчити, чу, чиш, гл. Бить (коленом?). Ну, вже він мене колінчив, колінчив після сього. Г. Барв. 302. Звалив його, колінчив уже, колінчив, стілько йому схотілось. Мнж. 91.