Словник української мови (1927)/комель
| ◀ комедний | Словник української мови К комель |
коменда ▶ |
|
Коме́ль, мля́, м. Толстый конец отрубленного древесного ствола. Як узяв колоду за комель, підвів проти себе, як свічку, та як ударе комлем у землю, — так вона на сажень у землю ввійшла. Мнж. 9.