Словник української мови (1927)/коморя
| ◀ коморувати | Словник української мови К коморя |
коморячий ▶ |
|
Комо́ра, ри и комо́ря, рі, ж. 1) Амбар, кладовая. Виніс із комори казан. Стор. Заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті. Шевч. Служит также для ночевки взрослой дочери или женатому сыну. Ти в коморі, я на дворі, — вийди, серце, злічим зорі. Мет. 10. *2) Зернова́ —. Зернохранилище. Рад. С. 3) Крамна́ —. Лавка, *склад. Сомко має в Переяславі крамні коморі в ринку. К ЧР. 25. 4) Таможня. Гайсин. у. *5) Хранилище. Лежать їх грошенята дурно в скринях, а в казенні комори вони бояться давати. Крим. 6) См. Ри́тки. Ум. Комі́рка, комі́ронька, комі́рочка, *комірчи́на. Ой в мене коморонька новая, в тій коморонці постілонька тісовая. Чуб. Да мати гуляти да не пускала, да й у комірочку да й зачиняла. Чуб. V. 9. Крамарю, крамарочку, одчиняй комірочку та сип перець та канаперець. Гринч. III. 539.