Словник української мови (1927)/конозити
| ◀ коноза | Словник української мови К конозити |
конозливий ▶ |
|
Коно́зити, жу, зиш, гл. 1) Корчить, морщить (в работе). Мнж. 2) Безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.
| ◀ коноза | Словник української мови Борис Грінченко К конозити |
конозливий ▶ |
|
Словник української мови — К
конозити
Борис Грінченко
1927
Коно́зити, жу, зиш, гл. 1) Корчить, морщить (в работе). Мнж. 2) Безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.