Словник української мови (1927)/коноплина

by Борис Грінченко

◀ конопельник

Словник української мови Борис Грінченко К коноплина

коноплиця ▶

Київ: Горно, 1927

Конопли́на, ни, ж. Стебель конопли. Утопила мене мати як коноплину в воду. Гринч. III. 329. Ум. Конопли́нка, конопли́нонька, конопли́ночка. Ой у городі коноплиночка, на тій коноплинці… роса. Чуб. III. 394. Ой як же тій коноплиноньці у ставу вимокати. Гринч. III. 330.