Словник української мови (1927)/коняка
| ◀ коня | Словник української мови К коняка |
конянка ▶ |
|
Коня́ка, ки, м. и ж. Ув. от кінь. Ой у мене був коняка, був коняка розбишака. Щог. Вовк був з добру коняку. Чуб. Ум. Коня́чка. Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою, та конячкою. Ном.