Словник української мови (1927)/копа
| ◀ конячка | Словник української мови К копа |
копак ▶ |
|
Копа́, пи́, ж. 1) Мир, сельское общество, сходка для решения судебных дел; судебное заседание (встарину). Копа переможе й попа. Ном. № 10742. Позови й копи страх надоїли. Котл. НП. 342. 2) 60 штук чего-либо. Тепер давай мені хоч копу таких дівчат. Кул. Сидить курка на столі, знесла яєць три копі. Нп. 3) Копна хлеба (в ней 60 снопов). Жито жали, в копи клали. Шевч. 61. Де ж Катрусю пригорнула? (ніч) Чи в лісі, чи в хаті? Чи на полі під копою сина забавляє. Шевч. 77. Хто їде з копами, — у двір завертає. ЗОЮР. II. 90. Наплюю я багачу: свою копу молочу. Ном. № 2559. У ко́пи вкла́сти. Побить сильно. Так мене, синку, у копи вклали, що й не приведи мати божа. Харьк. 4) 50 копеек. Ой нате вам, рибалочки, мідну копу грошей. Мет. Нанялася носить воду, бо грошей не стало… кіп із вісім заробила. Шевч. 109. 5) Счетная единица у оконщиков: копа́ рядова́ заключает в себе 14 окон; кроме нее, есть копа́ шісна́дцятка (16 окон), двадця́тка (20), сорокі́вка (40) и шестидеся́тка (60 окон). Вас. 150. Ум. Кі́пка, кі́понька, кі́почка. Поставлю женців сімсот молодців, поставлю кіпок — що на небі зірок. Гринч. III. 19. Сюди хіп, туди хіп, — за сміттячко дев'ять кіп, а десята кіпка, що вимела тітка. Гринч. III. 493. В снопочки в'язала, в кіпочки складала. Гринч. III. 414.