Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/копаниця

Матеріал з Вікіджерел

Копани́ця, ці, ж. 1) Заступ. 2) Род мотыги для копания глины. Шух. I. 260. 3) Искривленное дерево, идущее на полоз, выкопанное с корнем из земли. Kolb. I. 68. *Ум. Копани́чка. Другого дня по обіді я сам якось бавився на оборі, стругав копанички до санок. Франко.