Словник української мови (1927)/копистка
Зовнішній вигляд
◀ копиряти | Словник української мови К копистка |
копистник ▶ |
|
Копи́стка, ки, ж. 1) Веселка, деревянная лопатка для мешания теста. 2) Лопаточка. Мнж. 182. 3) Презрительно — о плохом оружии: шпаге, сабле. На дуель! Вихопивши свою копистку, ну нею вихрить чоловікові. Ном. Соснові копистки стругали і до боків поначепляли (о каррикатурном вооружении). Котл. Ен. IV. Ум. Копи́сточка. Руки як кописточки. Ном.